- Куме, а куди це ви йдете?
- Та піду, москалів постріляю.
- А якщо вони Вас?
- Тю, а мене за що?
Сумно, але саме цей сценарій і відбувався продовж останнього тижня на Кавказі. Занадто рано і занадто відверто почали грузини свою боротьбу. Не читали їх генерали напевно книжки Мистецтво Війни. Куди б краще було відстрілювати по ворогу в день. Не зібрали достатньо сильних карт, і їх розвели, як початківців.
Не бачити тепер Грузії НАТО ще не знати скільки. Та й Росія тепер сильніше укоріниться в тій же Осетії і Абхазії.
Так, весь світ засудив брутальну силу і аґресію Росії. Але це й усе. Лише що жахливі світлини на перших сторінках відомих газет.
В свій час, світ засудив Гітлера та Сталіна за розподіл Польщі, і закрив на це очі. Закінчилось це великою війною. Але Європейські політики не проводять подібних аналоґій. Росія тепер «партнер». Європа платить сотні доларів за куб газу, а режим Путіна за ці гроші почав кидати бомби. Почав з Грузії. Хто наступний?
Хто зупинить Сталіна Номер Два? В них одна школа, одна команда, одна географія і геополітика зрештою. Взагалі багато однакового. Дві дружини, зниклі журналісти…
Куди ж дивляться політики в Німеччині? Добре проковтнули газовий гачок в 70-х, коли газ продавали дешевше ніж борщ, та не послухали Америки, яка казала, що це лише приманка. Переходьте ж швидко на атомну енергію, платіть менше команді Путіна, щоб вони мали менше важелів. І так вже кнопку тримають, то тепер ще й в золоті купаються. Ой як легко стрісі посунутися, коли все дозволено. А гроші з кишень європейців йдуть не лише на бомби, але і на завойовування їхніх же земель, починаючи з пропаганди та посилюючи економічну залежність. Все наразі йде в протилежну сторону від про європейського вирішення.
І головне, що з того всього Україні? Болісно, що Грузія програла битву. Але це можна використати і пришвидшити вступ до НАТО. Бо якщо ні, то є шанс, що через декілька років Росія, підкачавши м’язи, почне втискатися на схід нашої держави. Не до сміху тоді буде і східним оліґархам. Думаєте Путін лишить Ахметова з його статками в спокої?
Зараз Росія ще слабка, у неї багато внутрішніх болячок і Україна їй не по зубах. Та в Росії на губах знову присмак крові. І нам потрібно щось робити з шаленим звіром. Чи приспати, чи вбити, чи натравити на ворога, це вже питання політичного смаку.