Вплив [Народу]

У Верховній Раді знову чвари. За дрібне, – за корито. Покажіть мені справжніх державників.

Українську політику не можна розглядати поза газовою призмою. Для всіх пострадянських ґенерацій українського топ істеблішменту це – основне джерело легких та стабільних надприбутків. Така собі добра дійна корова, що завжди приносить вдосталь якісного молока. Бо газ в Європу, крути-не-крути, завжди тече зі сходу на захід, і ні для кого не секрет, понад 50 відсотків – через терени України.

Але в своєму підході Україна, була, є, і залишається васалом Ґазпрому і його володарів, клану “Силовиків”. Чому Україна йде на шнурку у Росії і грає за її правилами?

Нова книжка від видавництва "Факт"

Чому наші уряди і президенти не думають як більше заробити, лише як швидше нажитися?

Замість теперішніх можновладців, які беруть дрібні гроші за транспортування, що осідають на офшорних рахунках через структури а-ля РосУкрЕнерго, має прийти лідер, котрий підійде до питання як господар, як державник, як підприємець, а не як затурканий служник.

Потрібно купувати газ у Росії на нашому східному кордоні за ціною А, а продавати на західному за ціною 2*А. Так, як це робить Росія з середньоазіатськими виробниками.

Бо куди вони підуть зі своїм газом? Хіба що вдусяться.

І Європа по іншому стане з нами говорити і поважати. Не як з якоюсь перешкодою в їхній системі постачання, а як з серйозним і впливовим гравцем. І Росія не буде так зубами клацати, бо її газ китайці відрами не перенесуть. Не через те що китайців буде обмаль. Просто вони Росію затопчуть.

Не потрібно боятись, ні Росію, ні Європу. Потрібно грати не за їхніми, – а за своїми правилами, навіть якщо вони і занадто “російські”. Потрібно поступово перебирати на себе активну роль. Росії ж потрібно відбити бажання надалі проголошувати себе “старшим” братом. “Більшим”, нехай, і не братом, а так сестрою. Якщо хоче продати свій газ, то нехай продає.

А зароблені гроші, принаймні половину вкладати у розроблення власних родовищ. У нас їх так достатньо, чи краще сказати багато. Тоді, за років десять, ніхто і не згадає, що то таке було колись, той Ґазпром.