Archive for the ‘Політика’ Category

І все ж таки, він Kyiv

субота, вересня 19, 2009
Kyiv Boryspil

Kyiv Boryspil

Повертаючись до написання назви Києва англійською мовою. Загалом, на офіційному рівні сучасна назва Kyiv вже затверджена ООН, Американським, Британським і Австралійським урядами (деталі тут). Цього достатньо для впровадження такого рішення в життя.

Я не скажу Вам за ситуацію в США, але в Англії, де я проживав донедавна, потрібно провести роз’яснення серед місцевої преси різних рангів і калібрів. На превеликий жаль, посольство в Лондоні неодноразово відхилялося від запитів щодо допомоги в цьому питанні.

МЗС теж доволі холодно прореагувало щодо цієї ініціативи. (продовження…)

Нова рекламна кампанія Яценюка, або хто підставив Арсенія?

неділя, липня 5, 2009
vryatuvaty-krayinu-arseniy-1

Новий бренд

Так, про наступні вибори президента України можна сказати лаконічно:

Перший раунд буде брудний, а другий сумний.

А більше і немає чого казати. Люди шукають надію, месію. Я її немає. Немає кадрів. Був один парубок Арсеній Яценюк, але його занесло в радикалізм, і чим дальше, тим дрімучіший.

Коли у Києві питають яка різниця між Яценюком і Богом, то кажуть, що пан Бог не думає що він Яценюк.

Навіть Тимошенко не думає що вона Бог, лише “Богиня”, чи то пак, ймовірніше “месія”. Але народ так не думає. (продовження…)

Форум Вплив.ком

неділя, лютого 8, 2009

Як людині не байдужій до україномовних ініціатив, Вам напевно буде цікаво ознайомитись з Вплив.ком.

google-ua-2008

Згідно зі статистикою компанії Ґуґл, з 210 мільйонів сторінок проіндексованих в українській Інтернет зоні .ua лише 43 мільйони (20,4%) українською мовою. 140 мільйонів (66,5%) – російською і 18,5 мільйонів (8,8%) – англійською.

Це не співпадає з демографією країни, та і з демографією українського Інтернету теж. (продовження…)

Ось і по виборах

середа, листопада 5, 2008

Про феномен Обами можна багато говорити. Так в декількох словах: дуже він нагадує Кенеді. Джон був вдалим оратором і улюбленцем мас. Був теж популістом.  Він зробив багато змін, які б республіканці просто не змогли в міру своєї принциповості.

Але на цьому його функція і обірвалась. Приблизно такий фінал буде з Обамою. Адже система працює відлагодженно.

Це, звичайно, на користь і Росії і Китаю. Вони з нового року розпоясаються. Пройте час, потім знов республіканцям все розгрібати. І так по циклу. Адже американському народові потрібні зміни, щоб якось розбавити нудоту буденності. (продовження…)

Веселі брате часи настали

середа, вересня 10, 2008

Знову, чи то завжди так, актуальною стає пісня Океану Ельзи, яку вони чомусь завжди відмовляються співати на своїх концертах.

Та нам з тобою своє робити,
Відкрити очі і далі йти!
І зуби сильно стиснувши, маму ніжно любити.
Хто ж тоді, як не ми, брати?!!

Веселі часи (Веселі, брате, часи настали)
Слова та музика: Святослав Вакарчук

Веселі, брате, часи настали.
Нове майбутнє дарує день!
Чому ж на небі так мало сонця стало?
Чому я далі пишу сумних пісень? (продовження…)

Газові питання: хто нарешті розрубає гордіїв вузол української політики?

четвер, вересня 4, 2008

У Верховній Раді знову чвари. За дрібне, – за корито. Покажіть мені справжніх державників.

Українську політику не можна розглядати поза газовою призмою. Для всіх пострадянських ґенерацій українського топ істеблішменту це – основне джерело легких та стабільних надприбутків. Така собі добра дійна корова, що завжди приносить вдосталь якісного молока. Бо газ в Європу, крути-не-крути, завжди тече зі сходу на захід, і ні для кого не секрет, понад 50 відсотків – через терени України.

Але в своєму підході Україна, була, є, і залишається васалом Ґазпрому і його володарів, клану “Силовиків”. Чому Україна йде на шнурку у Росії і грає за її правилами?

Cover copyrighted by Rostyslav Luzhetskyy, 2008

Нова книжка від видавництва "Факт"

Чому наші уряди і президенти не думають як більше заробити, лише як швидше нажитися?

Замість теперішніх можновладців, які беруть дрібні гроші за транспортування, що осідають на офшорних рахунках через структури а-ля РосУкрЕнерго, має прийти лідер, котрий підійде до питання як господар, як державник, як підприємець, а не як затурканий служник.

Потрібно купувати газ у Росії на нашому східному кордоні за ціною А, а продавати на західному за ціною 2*А. Так, як це робить Росія з середньоазіатськими виробниками.

Бо куди вони підуть зі своїм газом? Хіба що вдусяться.

І Європа по іншому стане з нами говорити і поважати. Не як з якоюсь перешкодою в їхній системі постачання, а як з серйозним і впливовим гравцем. І Росія не буде так зубами клацати, бо її газ китайці відрами не перенесуть. Не через те що китайців буде обмаль. Просто вони Росію затопчуть.

Не потрібно боятись, ні Росію, ні Європу. Потрібно грати не за їхніми, – а за своїми правилами, навіть якщо вони і занадто “російські”. Потрібно поступово перебирати на себе активну роль. Росії ж потрібно відбити бажання надалі проголошувати себе “старшим” братом. “Більшим”, нехай, і не братом, а так сестрою. Якщо хоче продати свій газ, то нехай продає.

А зароблені гроші, принаймні половину вкладати у розроблення власних родовищ. У нас їх так достатньо, чи краще сказати багато. Тоді, за років десять, ніхто і не згадає, що то таке було колись, той Ґазпром.